Що таке браузер і як він працює. Історія розвитку

Що таке браузер?

Браузер – це програмне забезпечення (ПО), яке дозволяє зручно переглядати інтернет-сторінки, веб-документи, файли, каталоги; керувати веб-додатками, а також вирішувати безліч інших завдань.

Якщо Ви ставите питанням, які є браузери, то сучасні види браузерів це Google Chrome, Mozilla Firefox, Opera, Apple Safari, Internet Explorer (тому що за замовчуванням встановлено в ОС Windows). У Росії також популярним стає Яндекс.браузер, але він на жаль, локальний, не особливо представлений на міжнародному ринку. Про інші “історичні” браузери поговоримо в цій статті.

Ідеї ​​гіпертексту і гіпермедіа, системи Xanadu і World Wide Web

Всього через 5 хвилин Ви дізнаєтеся, як зароджувалася всесвітня павутина. Всього лише з ідеї. Але який! Вона перевернула весь світ і настала нова епоха! Століття інформаційних технологій!

Великі ідеї приходять, коли світ має потребу в них (Остін Фелпс)

Кожна велика, і вже тим більше велика справа починається з простої ідеї. Саме така ідея прийшла в голову американському соціологу, піонеру в області інформаційних технологій Теду Нельсону, який в далекому 1965 році запропонував концепцію і придумав термін «гіпертекст» як текст розгалужених або виконує дії за запитом.

Сьогодні, звичайно ж, гіпертекст у більшості людей щільно асоціюється з веб-сторінками в Інтернеті, проте це поняття спочатку ширше. Гіпертекст ми можемо побачити і в таких цілком оффлайн-речах, як словники, енциклопедії, літературні твори, в яких зустрічаються відсилання до інших частин тексту, які мають відношення до даної терміну.

З цієї причини термін також активно використовується в літературознавстві, де під гіпертекстом розуміють таку форму організації тексту, в якій його складові частини являють собою систему явно зазначених переходів та зв’язків між ними. Цим гіпертекст відрізняється від класичного тексту, для якого характерна лінійна послідовність його частин. Як літературних творів з гіпертекстовими можемо навести такі приклади:

Розвитком поняття гіпертексту став термін «гіпермедіа», також запропонований Тедом Нельсоном. Гіпермедіа – це вдосконалена версія гіпертексту, яка крім тексту також включає в себе графічні матеріали, звук, відео, а також різні інтерактивні елементи. Всім відомий приклад гіпермедіа – це Всесвітня павутина (WWW), що є основою сучасного Інтернету.

Вищевказані терміни були запропоновані Тедом Нельсоном в ході роботи над проектом по створенню загальної системи електронних публікацій і загального архіву Xanadu. Що цікаво, реалізація гіпертексту в Xanadu відрізняється від придуманого в 1991 р WWW. Окремі ідеї, запропоновані Тедом Нельсоном в Xanadu, спочатку позбавили б Інтернет від багатьох існуючих на сьогоднішній день проблем. Xanadu передбачає створення структури даних, в якій всі цитати, вирізки інформації з’єднані з першоджерелами за допомогою спеціальних дозволів, що накладаються на дані. Забезпечується контроль дотримання авторських прав при будь-якому розмірі цитати. Для кожного документа зберігаються всі його версії, є можливість перегляду будь-якого варіанту (даний принцип, наприклад, сьогодні використовується в Вікіпедії). З довільного місця окремо взятого документа можна послатися на певне місце іншого документа. Таким чином, найбільш важливою особливістю Xanadu є можливість створення необриваємих посилань між об’єктами, які завжди будуть посилатися на потрібну інформацію, навіть якщо автор змінив документ.

Дану особливість можна розглядати не тільки як перевага, але і як недолік: адекватне функціонування системи вимагає підтримки єдиної централізованої бази даних, яка дозволить уникнути помилок при переході від документа до документа. Повсюдно використовується сьогодні система гіпертексту World Wide Web (WWW), вона передбачає інший підхід. Творець концепції WWW Тім Бернерс-Лі вважав, що справжня глобальність і демократичність Інтернету недосяжна при наявності будь-яких проявів централізації. Тому він запропонував розосередити таку базу даних по всьому світу, усвідомлено ризикуючи при цьому отримати розриви посилань між інформаційними джерелами.

У 1991 р Бернерс-Лі завершує розробку основи Всесвітньої павутини – протоколу HTTP (HyperText Transfer Protocol, протокол передачі гіпертексту), який дозволив зв’язати між собою документи, розміщені на одному або декількох комп’ютерах, підключених до Інтернету. Павутина вперше зробила комп’ютерну мережу корисною для звичайної людини, якого зовсім не цікавлять самі по собі комп’ютери і кабелі зв’язку. Спочатку павутина стала засобом дуже зручного і швидкого отримання довільної інформації (чисто споживчий підхід). Однак пізніше WWW розширила можливості не тільки конкретної людини, але і груп людей, різних спільнот, компаній, повністю перевернувши уявлення про можливості обміну інформацією. Поступово Веб став не тільки засобом отримання інформації, але також надав людям зручні засоби ділитися своїми думками та ідеями, створив єдине поле для спільної інтелектуальної діяльності. Найбільш повно концепція WWW як засобу обміну інформацією заробила з появою соціальних мереж.

У тому ж 1991 р Тім Бернерс-Лі одночасно з системою WWW поклав початок історії браузерів – цілого класу програм, які повинні були зробити використання Інтернету простим і зручним для звичайної людини.

Перші браузери. WorldWideWeb і Nexus

Мало кому з людей вдається за все своє життя зробити хоча б одну революцію в свідомості суспільства. Тім Бернерс-Лі – унікальна людина. Він зумів зробити відразу дві революції! Він не просто придумав сучасний Інтернет, а й, на відміну від багатьох своїх попередників, дав своєму дітищу людське обличчя.

Йдеться про веб-браузер – програму, яка дозволила користуватися Інтернетом не лише фахівцям і вченим, але й широкому колу людей.

Бернерс-Лі почав розробку веб-браузера в другій половині 1990 року під час роботи в CERN (Європейська організація з ядерних досліджень). Що дивно, розробка програмного продукту, вплинула на всю подальшу історію розвитку Інтернету, зайняла всього лише 2 місяці! Причому працював над браузером батько Інтернету в поодинці аж до релізу першої публічної версії програми в серпні 1991 р.

Така швидкість розробки була забезпечена, за словами самого Бернерса-Лі, в першу чергу завдяки платформі, для якої була написана програма. Перший браузер створювався на високопродуктивному (на той момент, звичайно) комп’ютері NeXT, який з 1988 по 1990 рр. випускала однойменна компанія, заснована Стівом Джобсом після його відомого звільнення з Apple.

Бернерс-Лі писав в автобіографії:

«Насправді я зробив за пару місяців ту роботу, яка на інших платформах могла б розтягнутися на роки, тому що в NeXT багато вже було зроблено до мене. Був будівник програм, який дозволив швидко створити всі меню програми, були всі програмні компоненти для створення текстового процесора за принципом WYSIWYG («What you see is what youget» = «Що бачу, то і отримую» – іншими словами, забезпечувалися маніпуляції з текстом так ж, як і на аркуші паперу). Мені тільки залишалося додати гіпертекст».

Розробник пропонував кілька варіантів назви нової програми: The Mine of Information («Інформаційна шахта»), The Information Mesh («Інформаційна мережа»). Зрештою було обрано назву WorldWideWeb. Уже після випуску перших версій браузер змінив назву на Nexus, щоб уникнути плутанини між назвою технології ( «Всесвітня мережа») та назвою браузера.

Як працює браузер і які ж можливості давав WorldWideWeb користувачам?

Браузер дозволяв відображати веб-сторінки за допомогою простих таблиць стилів (причому можна було довантажувати свої), завантажувати з мережі і відкривати будь-які типи файлів, які підтримуються системою NeXT (серед них були звукові і відеофайли), переглядати групи новин. У програму було вбудовано перевірку орфографії. У перших версіях WorldWideWeb зображення могли відображатися тільки в окремих вікнах. Однак надалі програму допрацювали, і картинки стали завантажуватися на веб-сторінках в сучасному вигляді.

У WorldWideWeb не було закладок в сьогоднішньому розумінні. Замість них працював такий механізм: якщо посилання потрібно було зберегти для використання в майбутньому, воно містилося на так звану «домашню сторінку користувача» (подобу сучасної «стартової»). У наступних версіях браузера користувачі отримали можливість створення декількох «домашніх сторінок» (сучасна аналогія – папки з закладками).

Уже в першому браузері в меню навігації були кнопки «Назад» і «Вперед» (самі клікабельні кнопки за всю історію браузерів і Інтернету), які функціонували точно так же, як і сьогодні. При розробці меню навігації також була врахована тоді популярна «сторінка посилань», яка являла собою щось на кшталт змісту веб-сайту (сьогодні це «карта сайту»). В меню була функція, яка дозволяла перейти за наступним посиланням в змісті без необхідності повернення до самого списку посилань.

Сьогодні функціонал браузера WorldWideWeb може здатися аж надто примітивним (тільки текстові сторінки, перегляд зображень в окремих вікнах, чорно-білий інтерфейс), проте на той момент це був величезний крок до великої мети – зробити інформацію максимально доступною для людей незалежно від їх знань в технічних особливостях Мережі.

Браузер Mosaic: поєднуючи приємне з корисним

Mosaic – браузер для користувачів, який довів, що «Веб може бути набагато крутіше сексу». Його поява стала початком глобального захоплення Інтернетом і передумовою війни браузерів.

Браузер WorldWideWeb дозволив олюднити Інтернет і зробити його доступним людині без технічних знань. Наступний важливий крок: зробити Мережу всесвітньою в повному розумінні цього слова. Зробити цей крок вдалося творцям знакового браузера Mosaic. Запорукою успіху браузера стали інтуїтивно зрозумілий інтерфейс, стабільність роботи, простота установки і кросплатформенність (Mosaic став першим браузером, доступним одночасно для всіх діючих на той момент операційних систем, включаючи Windows, Macintosh і Unix). Крім того, Mosaic – це браузер, який назавжди залишив в минулому перегляд зображень в Інтернеті в окремих вікнах. Розробники залишили тільки режим відображення картинок в одному просторі з текстом на веб-сторінках.

Розробка Mosaic почалася в грудні 1992 року в Національному суперкомп’ютерному центрі (NCSA) в штаті Іллінойс (США). Браузер доріс до першої загальнодоступної версії 1.0 в квітні 1993 р. Протягом літа-осені того ж року завершена робота по портированню браузера на всі існуючі на той момент операційні системи. ДО 1995 року частка Mosaic на ринку браузерів зросла до недосяжних для конкурентів 53%.

У чому ж секрет успіху? Адже на момент появи у Mosaic було багато конкурентів:

Багато фахівців відзначали в той момент, що справа навіть було не стільки в очевидних перевагах браузера, скільки у великої зручністі і простоті використання. Про цей феномен дуже точно висловився журналіст Гаррі Вольф в журналі «Wired» в жовтні 1994 р.:

«Коли мова заходить про популяризацію абсолютно нової парадигми, то задоволення – це не просто найважливіша річ. Задоволення – це єдиний фактор успіху. Не віриться? Подивіться на Mosaic. Mosaic – це суперпопулярний графічний «браузер», який дозволяє користувачам подорожувати по світу електронної інформації за допомогою інтерфейсу в стилі «наведи і кликни». Прекрасний зовнішній вигляд Mosaic заохочує користувачів завантажувати свої власні документи в Мережу, включаючи кольорові фото, звукові фрагменти, відеокліпи і гіпертекстові «посилання» на інші документи. Переходячи по посиланнях – досить усього лише кліка, і документ вже у вас на екрані – ви можете подорожувати в онлайн-світі шляхами особисто ваших примх і інтуїції. Mosaic – це не найкращий спосіб пошуку інформації. До того ж і не найпотужніший. Але вже точно найприємніший, і за 18 місяців, що минули з моменту релізу, Mosaic викликав небачений раніше приплив позитивних емоцій і комерційної енергії в Мережу».

Веб-браузери, такі як Mosaic, стали знаковими програмами 90-х років XX століття. Вони вперше надали користувачеві мультимедійний інтерфейс і тим самим значно збагатили Інтернет, який раніше обмежувався тільки додатками FTP, Usenet, Gopher. У тому числі завдяки цьому доступ в Інтернет швидко вийшов за межі академічних установ і промислових дослідницьких інститутів.

Журналіст Боб Меткельф, журнал «InfoWorld», серпень 1995 р .:

«У першому поколінні Веба Тім Бернерс-Лі запустив такі механізми як URL, протокол передачі гіпертексту HTTP, стандарти HTML, а також прототипи заснованих на Unix веб-серверів і браузерів. Лише деякі люди в той час зрозуміли, що Веб може бути набагато крутіше Gopher. У другому поколінні Марк Андріс і Ерік Біна створили в Іллінойському університеті Mosaic. Кілька мільйонів людей раптом зрозуміли, що Веб може бути набагато крутіше сексу. У третьому поколінні Андріс і Біна покинули NCSA заради розробки Netscape … ».

Таким чином, крім «радості від використання Мережі» Mosaic заклав базові принципи побудови графічного інтерфейсу, на яких ґрунтуються всі сучасні браузери. І через 19 років з моменту виходу Mosaic і Internet Explorer (прямий нащадок Mosaic), і Mozilla Firefox (нащадок Netscape, який в свою чергу також виріс з Mosaic) і Google Chrome сповідують усі ті ж принципи взаємодії з користувачем.

Кінець історії Mosaic пов’язаний з відходом з NCSA Марка Андріса, який в 1994 році почав розробку нового самостійного проекту Netscape Communicator. З того моменту популярність Mosaic неухильно падала і опустилася до нуля в 1998 р Крім проекту Netscape, ліцензію на розробку власного браузера на основі Mosaic отримала і компанія Spyglass, яка, однак, так і не використала жодного рядка вихідного коду для розвитку проекту Spyglass Mosaic. Але до того моменту в компанії Microsoft зрозуміли важливість процесу розвитку Інтернету (до 1995 р в компанії дотримувалися песимістичної точки зору на цей рахунок) і вона викупила за 2 млн доларів у Spyglass ліцензію на розробку браузера і відразу ж перейменувала його в Internet Explorer. Ця подія поклала початок новому етапу розвитку Мережі – першій війні браузерів. Але це вже зовсім інша історія.

Початок комерціалізації Мережі: сходження Netscape

Перші три роки в історії розвитку Всесвітньої павутини були наповнені романтизмом і величезним ентузіазмом. Людьми-символами тієї епохи стали як теоретики на кшталт Тіма Бернерса-Лі, який запропонував світу ідеї гіпертексту, так і програмісти-ентузіасти, у яких з самого початку не було нічого крім голови на плечах і величезного бажання працювати. Але вони змогли на практиці довести, наскільки корисним і просто кайфовим може бути використання Мережі.

До останніх належав і Марк Андріссен, студент Іллінойського університету. Ще до випуску він почав працювати в Національному суперкомп’ютерному центрі, де займався розробкою Mosaic – першого браузера, який придбав всесвітню популярність. Після свого випуску в 1993 р Андріссен покинув NCSA і переїхав до Каліфорнії в район, де зароджується тоді Силіконова долина. На той момент вже було зрозуміло, що подальший розвиток інтернет-технологій вже не може базуватися на голому ентузіазмі. Для того щоб залишатися на коні, було необхідно все більше людських і фінансових ресурсів.

У цьому сенсі доленосною для Андріссена стала зустріч з відомим інвестором Джимом Кларком, засновником компанії Silicon Graphics. В ході спілкування з Андріссеном Кларк переконався в тому, що проект на основі браузера Mosaic має відмінні перспективи комерційної реалізації. Тому запропонував створити компанію з розробки програмного забезпечення для роботи в Інтернеті і вкласти серйозні кошти в розробку нового браузера. Так народилася компанія Mosaic Communications Corporation, в якій Андріссен був співзасновником і віце-президентом з питань технологій. Незабаром з-за конфлікту з приводу назви браузера Mosaic з Іллінойським університетом компанія була перейменована в Netscape Communications, а майбутній флагманський продукт – в Netscape Navigator.

Перша версія браузера вийшла в жовтні 1994 р і відразу ж виявилася на гребені хвилі розвитку Інтернету завдяки просунутому функціоналу і привабливою схемою ліцензування. Вона дозволяла застосовувати браузер безкоштовно в разі некомерційного використання. Netscape Navigator дуже швидко став стандартом де-факто серед інших видів браузерів. Особливо сильно це відчули на собі користувачі Windows. Популярності Netscape сприяли ряд оглядів програми в провідних комп’ютерних журналах, а також поширення нового браузера багатьма інтернет-провайдерами серед своїх клієнтів.

Ключовою інновацією, яку приніс Netscape користувачам, стало відображення веб-сторінок «на льоту», тобто у міру їх завантаження на комп’ютер. Попередники Netscape не відображали контент на екрані у користувача до тих пір, поки він не буде повністю завантажений. Це дуже часто призводило до того, що людина була змушена витріщатися на порожній екран кілька хвилин до моменту появи на екрані тексту або зображень. Netscape же давав можливість людям, які підключалися до Інтернету через досить повільний dial-up (за допомогою модему по телефонній лінії), починати читати текст, розміщений на сайті, ще до повного завантаження як самого тексту, так і картинок. Вже тільки цей факт дозволив Netscape зробити Веб ще більш дружнім широкому колу користувачів.

Аж до кінця дев’яностих Netscape залишався лідером серед інших видів браузерів по впровадженню нових інтернет-стандартів. Саме в дітище Андріссена першими заробили такі звичні сьогодні технології як

Що стосується частки браузера на ринку, то протягом 1994-1996 рр. Netscape користувалися більше половини всіх користувачів Інтернету. У свої кращі часи (тобто до початку активної конкуренції з Internet Explorer) браузер займав більше 80% ринку. Що цікаво, популярність Netscape була настільки великою, що в дев’яності роки люди називали «понетскейпіть» те, що сьогодні називається веб-серфінгом.

У той час в Netscape Communications навіть почали експериментувати з заснованої на Інтернеті системі «Constellation». Вона повинна була дозволити користувачам отримувати доступ і редагувати свої файли в будь-якій точці земної кулі, маючи тільки доступ до мережі незалежно від того, який комп’ютер і операційна система використовується.

Аналітики комп’ютерної галузі вже тоді пророкували початок нової ери «пов’язаних обчислень». На їхню думку, класичні операційні системи повинні були піти в минуле, оскільки всі майбутні програми будуть працювати у вікні веб-браузера. Зауважте, що все це було цілком реальним в середині дев’яностих, за 15 років до появи сучасних хмарних сервісів!

Все це уявлялося команді Netscape відмінним шансом стати IT-компанією № 1 в самому найближчому майбутньому, ставши центром наступного покоління обчислювальних систем і розширивши таким чином свій вплив на широке коло ринків програмного забезпечення та супутніх послуг.

На жаль, всім цим планам Netscape не судилося збутися, оскільки події у всій цій історії далі розвивалися за сценарієм «А Баба Яга проти!». Бабою Ягою в даному випадку виступила корпорація Microsoft, яка зовсім не збиралася поступатися світовим пануванням конкурентам.

Перша браузерна війна: Netscape Navigator VS Internet Explorer

На початку 1996 р частка браузера Netscape Navigator на світовому ринку досягла 80%. Цей приголомшливий успіх не могли не помітити в корпорації Microsoft. Надзвичайна популярність Netscape відразу ж звела нанівець всі забобони про безперспективність Інтернету, що існували тоді у співробітників редмондского гіганта. У Microsoft визнали Всесвітню павутину прибутковим ринком, який було необхідно захопити. Для досягнення цієї мети команда з 6 програмістів при активному особистому сприянню Білла Гейтса на початку літа 1994 р почали розробку майбутнього злісного конкурента Netscape – Internet Explorer (IE).

Перша версія Internet Explorer вийшла 16 серпня 1995 р Продукт поширювався в складі пакету доповнень для Windows 95 під назвою Microsoft Plus! Браузер мало чим відрізнявся від оригінального Mosaic. Єдиною перевагою новачка став зручний процес установки програми (не було необхідності в ручному налаштуванні безлічі параметрів роботи браузера). Через 3 місяці вийшла і друга версія, яка вже включала в себе багатомовний інтерфейс (спочатку 12 мов, в подальшому 24, включаючи російську). Також була додана можливість відображення двобайтових таблиць символів (кодувань), завдяки чому, наприклад, російськомовні користувачі отримали можливість перегляду веб-сторінок на рідній мові. На відміну від Netscape, Internet Explorer 2 надавався безкоштовно всім бажаючим, у тому числі і юридичним особам.

В цілому ж перші дві версії не справили серйозного враження на користувачів. Багато з них вважали Internet Explorer примітивним в порівнянні з маститим Netscape.

Однак уже з виходом третьої версії Internet Explorer почалася спека.

1. В IE 3 розробники Microsoft нарешті змогли зрівняти рівень функціоналу з Netscape: в браузері Microsoft також з’явилася підтримка JavaScript. Також це був перший браузер з підтримкою каскадних таблиць стилів (CSS).
2. Інтерфейс програми значно змінився в порівнянні з попередниками. Кнопки стали набагато більше, дизайнери повністю оновили іконки в інтерфейсі. Користуватися браузером стало набагато зручніше.

Таким чином, з виходом третьої версії IE Microsoft повільно, але впевнено почав нарощувати за рахунок падіння Netscape свою частку на браузерному ринку. Почалася справжня конкуренція двох браузерів, названа згодом першою браузерною війною.

У вересні 1997 р вийшла четверта версія Internet Explorer – найскандальніша за всю історію продукту. З огляду на те, що на момент виходу IE4 Windows вже використовувалася на абсолютній більшості комп’ютерів, в Microsoft прийняли рішення посилити інтеграцію браузера і операційної системи. При установці браузера традиційний «Провідник Windows» замінювався на веб-подібну версію, засновану на Internet Explorer. Крім того, у користувачів з’являлася можливість замість класичних шпалер вбудовувати на робочий стіл активний веб-вміст (технологія ActiveDesktop). І вся ця краса, звичайно ж, працювала тільки при наявності встановленого IE4. Все це, а також складності при видаленні Internet Explorer, привели Microsoft в зал суду, в якому держава звинуватила корпорацію в зловживанні монопольним становищем на ринку. Однак в остаточному підсумку Microsoft все ж вдалося вийти сухими з води. Більш того, в новій Windows 98 Internet Explorer 4 можна було використовувати відразу після установки системи і в принципі було неможливо видалити. Дана версія IE стала знаковою ще й в тому сенсі, що концепція гіпертексту активно проникла в Windows. Це, наприклад, призвело до повсюдної появи гіперпосилань в інтерфейсі системи і можливості відкривати файли в гіперсилочному стилі (за допомогою одного кліка мишкою замість двох). У підсумку, незважаючи на всі складнощі, Internet Explorer ще більш посилив свою присутність на ринку, оскільки практично всі користувачі з установкою операційної системи отримували на додачу ще й браузер. Просте запитання «Навіщо мені ще одна програма, якщо у мене вже є аналогічна?» повинен був поставити Netscape на коліна.

Цікавою особливістю того часу стало вбудовування на сайти кнопок «Best viewed in Netscape» і «Best viewed in Internet Explorer». Ці кнопки часто навіть включали в себе певні версії браузерів. Цей факт символізував серйозну проблему у відсутності єдиних стандартів відображення веб-сторінок. Сайти могли відображатися зовсім по-різному в Internet Explorer і Netscape. Ясно, що при такій жорсткій конкуренції Microsoft і Netscape було б дуже складно домовитися з цього питання.

Internet Explorer 5, що вийшов у вересні 1997 р став останнім цвяхом в труні Netscape. Крім інтеграції в Windows 98 SE Microsoft вбудувала примусову установку свого браузера і в пакет офісних додатків Office 2000. У цій версії IE вперше отримав підтримку поновлення частини даних на веб-сторінці без її повного перезавантаження. Ця технологія пізніше отримала назву Ajax і є широко використовуваною на сьогоднішній день.

А що ж в цей час відбувалося з Netscape?

Netscape став працювати набагато повільніше свого конкурента (основні переваги Netscape раніше). Типова веб-сторінка стала набагато сильніше завантажена зображеннями, в більшості випадків застосовувався JavaScript. На веб-сторінках також набагато частіше стали вбудовувати таблиці HTML. З стабільного продукту Netscape поступово перетворився в програму з купою багів. Наприклад, деякі версії Netscape повністю перезавантажували веб-сторінку при зміні розмірів вікна програми, що завдало чималих проблем як користувачам dial-up, так і тим, у кого доступ до Інтернету був обмежений за обсягом трафіку. Браузер став дуже часто виснути при наявності найпростіших таблиць стилів CSS на веб-сайтах. Нарешті, на відміну від Internet Explorer, інтерфейс Netscape згодом не зазнав якісних змін в кращу сторону.

До початку 1998 р Netscape упустив лідерство на ринку браузерів для Windows. На платформі Macintosh Netscape також втратив позиції. Слідом за Windows Internet Explorer став браузером за замовчуванням і в операційній системі від Apple. Нарешті, Microsoft зуміла перехопити ініціативу в сфері впровадження свого браузера серед клієнтів інтернет-провайдерів. Вони дозволили створювати брендовані версії програми.

Історія класичного Netscape закінчилася в березні 1998 р Розробники відкрили вихідні коди браузера, дозволивши всім охочим на їх основі почати реалізацію своїх проектів. Якраз в той момент зародився проект браузера з відкритим вихідним кодом Mozilla, перша версія якого вийшла через кілька років. На основі Mozilla було випущено ще три версії Netscape (5, 6 і 7), проте вони вже не могли змагатися на рівних з Microsoft, чий браузер досяг рекордної частки ринку в 95% в 2002 р Для Microsoft це, звичайно, був оглушливий успіх , однак і він виявився не вічним. Internet Explorer не був позбавлений ​​недоліків, чим в наступні роки успішно скористалися як MozillaFirefox, так і Opera і пізніше Google Chrome, які стали ключовими учасниками браузерних воєн нового покоління.

Браузер Opera – розумна альтернатива лідерам

В середині дев’яностих, коли розробники все ще шукали оптимальний інтерфейс браузера, крім усім відомих Netscape і Internet Explorer виникли і альтернативні програми. У цій статті мова піде про найуспішнішу альтернативу лідерам ринку – браузер Opera.

Історія Opera почалася в 1994 р з дослідницького проекту, запущеного норвезьким телекомунікаційним гігантом Telenor. Компанія сьогодні відома в Україні як творець бренду DJuice і власник 35% акцій мобільного оператора «Київстар». У серпні 1995 р дослідний проект був виділений в окрему компанію Opera Software. Перша публічна версія браузера вийшла в 1996 р під назвою MultiTorg Opera. До виходу третьої версії Opera була широко відома, проте вже в перших версіях розробники заклали ключові переваги: ​​високу швидкість роботи, багатодокументний інтерфейс і «хотліст» (прообраз сучасних вкладок). Ці функції на момент впровадження були інноваційними: нічого подібного не було ні в Internet Explorer, ні в Netscape. Також важливо відзначити, що в Opera спочатку закладалося відображення веб-сторінок відповідно до загальних стандартів, розроблених організацією W3C.

Протягом 1997-1998 рр. Opera почала набирати популярність в силу того, що розробники поступово довели третю версію браузера до технічної рівності з лідерами ринку. Слідом за конкурентами Opera стала кросплатформенною. У цей період в програму додана підтримка JavaScript, плагінів Netscape і CSS. Цікавий факт: вчений, який розробив концепцію CSS, Хокон Віум Лі, з 1999 р і до цього дня працює технічним директором Opera Software. В кінці дев’яностих розробники Opera також звернули найпильнішу увагу на зростаючий ринок мобільних пристроїв, в зв’язку з чим в норвезький браузер додана підтримка відображення веб-сторінок в стандартах WAP та WML. Одночасно з цим розпочато розробку концепції мобільного браузера Opera Mini.

У червні 2000 р вийшла четверта версія Opera на оновленому кросплатформенному движку Elektra. У Opera 4.0 дебютував вбудований поштовий клієнт. Крім того, четвірка стала останньою версією, поширюваної за принципом shareware.

Починаючи з версії 5.0, Opera стала поширюватися безкоштовно. Пробний період був замінений на відомий рекламний банер в правому верхньому куті браузера. Рекламу можна було відключити, сплативши вартість ліцензії. Що цікаво, в п’яту версію браузера був вбудований клієнт ICQ, який дуже скоро був видалений з огляду на свою непопулярність у користувачів. Також в Opera 5.0 вперше з’явилася підтримка управління програмою за допомогою жестів миші. Наприклад, користувач міг перейти на одну сторінку назад в такий спосіб: утримуючи праву кнопку миші, пересунути вказівник вліво і потім відпустити кнопку.

Шоста за рахунком версія Opera вийшла в листопаді 2001 р і відрізнялася від попередників підтримкою кодування Unicode для відображення веб-сторінок, а також можливістю використання однодокументного інтерфейсу поряд з класичним багатодокументним. 2001 рік також ознаменувався для Opera Software першим конфліктом з Microsoft. 24 жовтня 2001 року Microsoft заблокувала доступ користувачів сторонніх браузерів до свого сайту MSN.com. Доступ до сайту був залишений тільки для Internet Explorer. Втім, через 2 дні Microsoft довелося зняти всі обмеження через тиск з боку антимонопольних органів. Проте, до кінця року користувачі Opera все ще мали проблеми з доступом до частини контенту MSN.com, незважаючи на технічну можливість повноцінно працювати з вмістом сайту.

Opera 7.0, що вийшла в січні 2003 р, грунтувалася на принципово новому движку Presto, який підвищив швидкодію браузера, а також розширив функціонал CSS. Лінійка сьомих версій Opera завершилася альфа-тестуванням Opera 7.6, в якій розробники запропонували ряд цікавих нововведень:

1. додана можливість голосового управління браузером;
2. представлена ​​заснована на CSS технологія «fit to width». Завдяки їй відображається на екрані сайт міг динамічно розширюватися або стискатися залежно від дозволу монітора за рахунок зміни розміру шрифтів і масштабування зображень. При малих дозволах окремі зображення могли і зовсім забиратися з екрану для полегшення сприйняття тексту.

Як бачимо, вже на початковому етапі розвитку Opera постійно пропонувала користувачам масу інноваційних функцій, яких не було у конкурентів. Бути піонером у всіх сферах – даний принцип Opera сповідувала і в подальшому розвитку. Подальші версії браузера також не залишили нікого байдужим, в тому числі і Microsoft, яка знову і знову робила спроби зупинити темну конячку Інтернету. Не пропустіть таку статтю! Ви дізнаєтеся ще багато нового та цікавого!

До початку 2000-х років браузер Opera набрав чималу популярність. Висока швидкість роботи навіть на повільних з’єднаннях, зручність роботи, багато ексклюзивних булочок, інноваційний підхід до розробки залучали на сторону норвежців все більше і більше людей. На певному етапі кількість користувачів Opera зросла до величини, при якій на програму звернули увагу конкуренти і почали вживати заходи по боротьбі з вискочкою.

На цьому терені найбільш жорстко поводилася компанія Microsoft, яка спочатку повністю закрила користувачам Opera 6 доступ до MSN, а два роки по тому зробила ще дві спроби витіснити фанатів Opera зі своїх сайтів. Перший випадок знову-таки пов’язаний з обмеженням доступності MSN, однак на цей раз в Microsoft надійшло понад винахідливо, підсунувши Opera застарілу CSS. Це призвело до того, що при перегляді MSN в Opera весь контент зміщувався на 30 пікселів лівіше правильного розташування, що сильно спотворювало зовнішній вигляд сайту. Microsoft намагалася представити проблему як баг Opera, проте проведене норвежцями розслідування показало, що «баг» був навмисне створений саме співробітниками Microsoft. У відповідь була випущена спеціальна збірка Opera 7.02 Bork Edition, яка замість MSN.com відображала користувачеві безглуздий набір слів. Свій вчинок розробники пояснили бажанням привернути увагу до необхідності побудови гармонійних відносин між розробниками веб-сайтів і браузерів. Після численних скарг Microsoft все ж налаштувала свої сайти для нормального відображення в Opera 7. Проте всі попередні версії Opera як і раніше відображали контент від Microsoft некоректно.

У листопаді 2004 р Opera Software направила електронного листа в Microsoft зі скаргою на отримання неповного файлу JavaScript при завантаженні сервісу електронної пошти Hotmail. У зв’язку з цим користувачі Opera не могли очистити папку «Спам» в своїх поштових скриньках. Не дочекавшись зворотного зв’язку, розробники Opera відправили Microsoft лист звичайною поштою. Проте, Microsoft так і не вжила жодних дій, не прокоментувала, що відбувається і так і не виправила помилку, що виникла.

Незважаючи на всі складнощі, Opera продовжувала розвиватися, і вже в квітні 2005 р розробники представили восьму за рахунком версію браузера. Крім підтримки відображення формату векторної графіки SVG прямо в браузері, був спрощений інтерфейс програми: стартову сторінку за замовчуванням розробники виконали у вигляді пошукового порталу. З іншого боку, частина просунутих налаштувань браузера була прихована, що призвело до деякого відтоку користувачів. Важливо відзначити, що в версії 8.50 знову змінилася схема ліцензування: в цій версії з Opera був видалений рекламний банер. Таким чином, слідом за конкурентами, браузер став повністю безкоштовним.

В Opera 9 вперше з’явилися такі нові функції як віджети (веб-додатки, аналоги плагінів в браузерах-конкурентах), вбудований BitTorrent-клієнт. Крім того, розробники збільшили гнучкість поля веб-пошуку, дозволивши користувачам створювати власні настройки пошуку інформації в Інтернеті. Також вони отримали можливість зберігати веб-сторінки у вигляді архівів MHTML: повний зліпок веб-сторінки, включаючи зображення і флеш-елементи в одному файлі. У версії 9.2 з’явилася популярна сьогодні функція «Speed ​​Dial» («швидкий набір» за аналогією зі схожою функцією в мобільних телефонах). Вона дозволяє замість порожньої сторінки при відкритті нової вкладки відображати ряд осередків з заздалегідь встановленими в них посиланнями. У кожній відображається періодично оновлюване прев’ю сторінки, що відкривається. Найбільш важливим нововведенням Opera 9.5 стала функція Opera Link, за допомогою якої користувачі можуть синхронізувати між різними комп’ютерами практично всі настройки браузера (закладки, паролі і т.п.). Більш того, за допомогою Opera Link можна синхронізувати між собою настільну і мобільну версію Opera.

Відмінними рисами десятої версії Opera стали наступні нововведення:

Варто також зауважити, що, починаючи з версії 9.5, поява кожної нової версії Opera супроводжується великим ажіотажем. Наприклад 1 вересня 2009 року (дата виходу Opera 10.00) було зафіксовано 10 млн завантажень нового браузера за добу.

Найбільш очікуваною функцією Opera, яку вперто не реалізовували розробники, були розширення для браузера в класичному розумінні цього слова (як і в Mozilla Firefox). У Opera 11 цей недолік був нарешті усунутий, і функціонал браузера істотно доповнився сторонніми розробниками. Другим заслуговуючим уваги нововведенням цієї версії стала можливість закріплення і угруповання вкладок. Нарешті, в Opera Link додана синхронізація паролів. Аналогічну функцію вже задовго до реалізації в Opera впровадили розробники браузерних плагінів. Найбільш відомий приклад кросбраузерності – розширення LastPass.

14 червня 2012 р випущена Opera 12. Єдина істотна зміна в порівнянні з попередньою версією – повноцінна підтримка 64-бітових операційних систем.

Таким чином, за довгі роки розробки, браузер Opera перетворився зі скромного дослідницького проекту в Норвегії у всесвітньо відомий інтернет-комбайн, який крім власне веб-серфінгу надає користувачам стабільність роботи, підтримку всіх актуальних веб-технологій і безліч додаткових функцій.

У всьому світі Opera вважається свого роду альтернативою визнаної трійці лідерів: Internet Explorer, Mozilla Firefox і Google Chrome. Втім, в окремих регіонах популярність Opera істотно вище середньосвітовий. Якщо в середньому по світу частка Opera не перевищує 2%, то в країнах СНД Opera впевнено займає перше-друге місце за популярністю. Зокрема, в Україні Opera лідирувала цілих 3 роки поспіль з піковою часткою ринку в 44%, поступившись пальмою першості Google Chrome тільки в липні 2012 р

Зародження Mozilla Firefox

Після поразки в першій браузерній війні розробники Netscape відкрили вихідні коди програми з метою створення гідного «спадкоємця». Відповідальною за новий проект призначалася некомерційна організація Mozilla Foundation. У зв’язку з цим принципово змінився підхід до розробки браузера. Відтепер до створення нової програми міг приєднатися будь-хто. Передбачалося, що таке розширення кола девелоперів зробить новий продукт по справжньому «народним».

Важливо відзначити, що спочатку передбачалося створення не просто нового браузера, а цілого набору додатків «в одному флаконі», серед яких:

Розробка першої версії пакету тривала кілька років. Альфа-версії програми поширювалася тільки у вузьких колах програмістів. Перший етап написання вихідного коду завершився створенням полегшеної версії системи, що містить тільки її ядро ​​- браузер. Він включав в себе такі функції як вкладки і окрема панель пошуку. Подібні функції на той момент (2002 р.) були присутні тільки в Opera.

В ході створення нового продукту розробники називали його m / b (mozilla / browser). З початком публічного тестування програму перейменували в Phoenix. Дана назва збереглося аж до квітня 2003 року, коли від нього відмовилися через суперечку з виробником BIOS Phoenix Technologies. Проблеми виникли через те, що Phoenix Technologies виробляла свій браузер Phoenix FirstWare Connect, що працює прямо з BIOS. Втім, нова назва – Firebird – також зустріло неоднозначну реакцію, оскільки збігалася з назвою ПО для серверів баз даних. Тиск з боку розробника «тезки» призвело до того, що програма, нарешті, отримала сучасну назву – Mozilla Firefox (або просто Firefox).

Назва «Firefox» (від англійської назви звірка «вогняна панда») вибрано через співзвуччя з Firebird, а також його унікальності в історії розвитку комп’ютерної техніки. Щоб не продовжувати нескінченну тяганину з перейменуванням, Mozilla Foundation в грудні 2003 р зареєструвала Firefox в якості торгової марки на території США.

Попередні версії Firefox грунтувалися на движку XUL, який спочатку передбачав можливість підключення до браузеру плагінів і тем. Процедура розробки та вбудовування браузерних надбудов вимагала забезпечення належного рівня безпеки для користувачів. У зв’язку з цим одночасно з релізом Firefox 0.9 був відкритий спеціальний сайт Mozilla Update, що містить «перевірені» теми і розширення. У лютому 2004 р консалтингова компанія «AMS» охарактеризувала новачка ринку як програму з відкритими початковими кодами першого рівня. Відзначалися високий рівень технічної оснащеності і стабільність роботи браузера.

Перша повноцінна версія Firefox вийшла в листопаді 2004 р. Реліз супроводжувався широкою рекламною кампанією, яка, наприклад, включала в себе повносторінковий рекламний постер в газеті New York Times.

Основним конкурентом новачка на момент виходу став Internet Explorer 6.0 SP1, випущений раніше в 2003 р Особливістю цієї версії IE стали підтримка засобів розробки WPF і XAML, які повинні були дозволити розробникам створювати повнофункціональні веб-додатки. Однак Microsoft як зазвичай всіляко намагалася обмежити використання сторонніх операційних систем. У зв’язку з цим все нові технології були далеко не універсальними. Нові додатки нормально працювали тільки в Internet Explorer і тільки в операційних системах Windows.

У відповідь на це Mozilla Foundation і Opera Software об’єднали зусилля в розробці нових відкритих стандартів веб-розробки, які були б сумісні з існуючими технологіями. Результатом такої співпраці стало створення «Робочої групи по розробці технологій для розробки гіпертекстових додатків» (англійська абревіатура WHATWG). Метою нової організації стала швидка розробка нових стандартів, які потім передавалися на затвердження в W3C.

Підсумком виконаної роботи став випуск ряду нових версій браузерів усіма основними гравцями ринку, який ознаменував новий виток їх протистояння.

Браузерні війни нового покоління: Mozilla Firefox і Internet Explorer

У жовтні 2006 р практично одночасно вийшли нові версії провідних браузерів: Internet Explorer 7 і MozillaFirefox 2.0. Які ж нововведення отримали користувачі?

Почнемо з Internet Explorer. Сьома версія стала першим серйозним оновленням за п’ятирічний період. IE7 став браузером за замовчуванням в системі Windows Vista, а також пропонувався як оновлення для Windows XP. Починаючи з цієї версії, Internet Explorer вже не працював з застарілими версіями Windows: NT 4.0, 98, 2000 і Me. В рамках ребрендингу Internet Explorer був перейменований в Windows Internet Explorer. «Під капотом» також відбулися значні зміни. Суттєвого перегляду піддалася архітектура програми, що включає в себе движок відображення сайтів і блок забезпечення безпеки. У зв’язку з цим Microsoft зменшила взаємозалежність між операційною системою і браузером. На відміну від попередників, безпосередньо IE вже більше не використовувався в Windows як файловий менеджер. «Провідник» став окремим додатком.

Найбільш очікуваною функцією, реалізованої в браузері Microsoft, стали вкладки. Користувачі отримували широкі можливості управління. Стало можливим угруповання декількох одночасно відкритих веб-сторінок, а також перегляд їх ескізів. Також слідом за конкурентами Internet Explorer отримав окреме поле для зручного введення запитів в пошукові системи.

В Internet Explorer 7 дебютувала нова платформа Microsoft для читання стрічок новин – Windows RSS Reader. Користувачі IE отримали можливість читання стрічок новин RSS та Atom прямо в браузері. Новий інструмент вийшов досить гнучким. Кожен міг налаштувати «під себе» розклад оновлення новин, а також створити свій власний стиль відображення новин за допомогою CSS.

Що стосується питань безпеки, в новій версії заробив так званий антифішинговий фільтр, який дозволяв уникнути використання шахрайських сайтів. Механізм роботи дуже простий. Існує загальнодоступна база даних шкідливих веб-ресурсів і при вході на будь-який веб-сайт виконується запит до цієї бази. Якщо сайт там фігурує, то його завантаження блокується.

Варто зазначити, що з моменту релізу новий Internet Explorer працював тільки в тих системах Windows, які пройшли перевірку на справжність за новою антипіратською технологією Windows Genuine Advantage. Однак протягом року після випуску програми її частка на ринку збільшилася незначно. У зв’язку з цим в Microsoft прийняли рішення відпустити браузер в «вільне плавання», дозволивши його установку навіть на зламані системи. Однак навіть такий крок не прискорив процес витіснення новим IE старих версій. Тільки в другій половині 2008 р в окремих країнах сьома версія обійшла шосту за популярністю. Що цікаво, саме той період став переломним в процесі загального зниження популярності браузера Microsoft: в країнах Східної Європи IE вперше втратив лідерство, поступившись ним Firefox. Про його нову версію і піде далі мова.

Mozilla Firefox 2.0 виявився на момент релізу набагато прогресивніше основного конкурента. Всі нововведення IE7 були вже в цілому реалізовані в першій версії Firefox. І, звичайно ж, у другій версії розробники представили ряд нових унікальних функцій. Завдяки цьому, а також грамотної PR-кампанії в першу добу нову версію завантажили понад 2 млн. Чоловік.

Як і в IE, в нову версію Firefox вбудовано захист від фішингу. Спочатку вона була реалізована як браузерне розширення від Google, а потім вшита безпосередньо в код програми. Новий Firefox побудований на базі вдосконаленого движка – Gecko 1.8.1. У ньому розробники поліпшили підтримку JavaScript, формату векторної графіки SVG і мови розмітки XML.

У другій версії Firefox інтерфейс програми отримав ряд невеликих, але корисних поліпшень:

Яка ж ситуація склалася на ринку браузерів влітку 2008 р?

В цілому по світу Internet Explorer як і раніше лідирував, будучи встановленим у 70% користувачів. На другому місці розташувався Firefox, що зайняв на той час вже понад чверть світового ринку. Що цікаво, через 2 роки після випуску IE7 величезну частку ринку як і раніше займав застарілий IE6 (28%).

Важливо відзначити, що до того моменту вже чітко намітилася тенденція до постійного падіння ринкової частки Internet Explorer за рахунок більш спритних у всіх сенсах конкурентів. Так, вже в липні 2008 р Firefox встиг вийти в лідери в Східній Європі, а також в ряді держав тихоокеанського регіону.

Що стосується України, дві версії Internet Explorer зайняли приблизно по 20% ринку, забезпечивши браузеру Microsoft лідерство. На другому місці розташувалася Opera, яку використовував кожен третій український веб-серфер. Третє місце з незначним відставанням Firefox (26%).

Здавалося, що ситуація зрозуміла і тенденції її розвитку на майбутнє зрозумілі. Однак уже через півроку все змінилося з появою принципово нового учасника браузерних воєн. Він з ходу перевернув уявлення про зручний час перегляду веб-сайтів. Багато користувачів просто-таки впали в стан приємного шоку.

Браузерні війни нового покоління. Новий браузер Google Chrome

В наш список браузерів 2 вересня 2008 р буквально увірвався новий гравець – Google Chrome. C самого моменту народження йому судилося стати бійцем, причому не тільки в браузерних війнах. Справа в тому, що довгих 6 років керівництво Google не підтримувало ідею створення власного браузера. Виконавчий директор пошукового гіганта Ерік Шмідт тоді говорив, що «Google – це невелика компанія», і вона не витримає випробування «виснажливою ​​війною браузерів». Однак коли Ларрі Пейдж і Сергій Брін найняли декількох розробників Mozilla Firefox і написали демо-версію Chrome, то навіть Шмідт змінив свою точку зору.

Перша бета-версія браузера відразу стала багатомовною. Спочатку програма вийшла на 43 мовах, що на момент релізу перевищувала кількість локалізацій у будь-якого з конкурентів. Працював новачок на всіх актуальних на той момент версіях Windows (XP і більш пізні). Chrome практично відразу завоював близько 1% ринку. Однак після первинного сплеску популярності частка браузера впала в жовтні 2008 р до 0,69%. Свій 1% дітище Google повернуло вже в грудні і надалі вже не опускалося нижче за цю позначку.

На початку 2009 р Google заявив про плани випуску версій Chrome для Mac OS X і Linux. Перші попередні версії браузера для нових платформ вийшли в червні того ж року. До статусу бета-версії для альтернативних операційних систем Chrome доріс уже до грудня. На кінець 2009 р ринкова частка Google Chrome виросла до 3,6%. З цього моменту якраз і почалося стрімке зростання популярності нового браузера в глобальному масштабі.

В цілому ж початок 2010 р ознаменувався важливим фактом. Окремо взята версія Mozilla Firefox 3.5 став найпопулярнішим браузером в світі, незначно обійшовши Internet Explorer 7 і 8. Таким чином, IE вперше втратив лідерство з часів падіння Netscape. Втім, причина цього була досить прозаїчною. Тимчасове лідерство зовсім не було заслугою розробників з Mozilla Foundation. Справа в тому, що як раз в той момент по всьому світу активно проходив процес оновлення IE7 до IE8. Тому не далі як через 2 місяці на перше місце вийшла восьма версія Internet Explorer.

Чим же привернув Google Chrome на свою сторону користувачів?

Справжнім одкровенням для багатьох став мінімалістичний інтерфейс браузера. За замовчуванням відображалася тільки рядок введення URL і кнопки «Вперед», «Назад», «Оновити сторінку», «Налаштування». І все! Спочатку дуже незвично, однак переймаєшся ідеєю дуже швидко, адже на найголовніше – веб-сайт – виділяється набагато більше простору.

Не можна не відзначити і нестандартність адресного рядка. Якщо у конкурентів було окреме поле для введення пошукових запитів, то в браузері від Google його не було в принципі. Шукану інформацію можна було ввести прямо в поле введення URL. Браузер автоматично розпізнавав запит і здійснював перехід до пошукової системи. Ця інновація отримала назву «універсальне вікно пошуку».

Поведінка браузера при відкритті нової вкладки також вигідно відрізняється від конкурентів. Замість заздалегідь визначених адрес (як в Mozilla Firefox і Opera) Chrome відображає іконки найбільш часто використовуваних сайтів. Як показала практика, цей механізм формування сторінки нової вкладки найбільш вдалий. Користувачеві досить деякий час побродити по улюблених сайтах, і саме їх мініатюри будуть відображатися у нього в новій вкладці.

В цілому ж Chrome позиціонується як безпечна, проста і стабільна в роботі програма. Істотною перевагою в порівнянні з конкурентами став вищеописаний інтерфейс. Ще одна сильна сторона новачка – це висока швидкість роботи, особливо з JavaScript. Відразу ж після релізу перших версій кілька провідних сайтів перевірили новий браузер на швидкість обробки скриптів. Результати перевершили всі очікування. Важкі сайти відкривалися в Chrome навіть швидше, ніж в Opera – визнаному лідеру в плані швидкодії на той час.

Ряд унікальних нововведень був представлений і в модулі забезпечення безпеки Chrome. Реалізована звірка кожного сайту з двома загальнодоступними чорними списками. Один з них являє собою перелік фішингових сайтів, другий містить зразки шкідливого коду, вбудованого в скрипти на веб-сторінках. Архітектура браузера заснована на мультипроцесному принципі. Кожен сайт і плагін виділяються в окремий процес Windows. Така ізоляція дозволяє запобігти взаємодії вкладок один з одним, що покращує стабільність роботи і підвищує рівень безпеки. Наприклад, якщо на одній з вкладок завис сайт, то користувач бачить повідомлення про помилку тільки на цій вкладці і при цьому може безперешкодно продовжувати працювати з іншими відкритими сайтами. Також, спливаючі вікна завжди відображаються за замовчуванням в межах тієї вкладки, в якій вони виникли (нові вікна браузера в цьому випадку не відображаються).

Від переходу на Chrome багатьох користувачів утримувало відсутність полігонів. Цей недолік розробники виправили в вересні 2009 року, коли підтримка надбудов була додана в браузер і одночасно з цим була запущена «Галерея аддонів Google Chrome». На початковому етапі в ній було доступно близько 300 доповнень. На сьогоднішній день їх кількість доходить до 12 тисяч. Починаючи з третьої версії користувачі отримали можливість видозмінювати інтерфейс програми за допомогою скінів, для поширення яких також був запущений спеціалізований веб-ресурс.

Всі ці фактори і стали запорукою успіху браузера компанії Google. Починаючи з другої половини 2009 р Chrome стабільно набирав очки на світовому ринку. У листопаді 2011 р був повалений Firefox, а вже в травні 2012 р упав Internet Explorer. На сьогодні Chrome є лідером, будучи встановленим у кожного третього веб-серфера. Цілком очевидно, що зростання продовжиться і в майбутньому в силу того, що конкурентам дуже складно що-небудь протиставити швидкісному браузеру з мінімалістичним інтерфейсом. Свою роль, звичайно, грає і широка маркетингова підтримка Chrome, яку планомірно проводить Google. Установка в пакеті з іншими програмами, рекомендації використовувати саме цей браузер на всіх сервісах Google (в тому числі Gmail, YouTube), реклама на ТБ – це далеко не повний перелік заходів, спрямованих на просування Chrome.

Таким чином, на сьогоднішній день все більше людей віддають перевагу Chrome, конкуренти кусають лікті, а Google ось вже четвертий місяць утримує для свого продукту титул короля браузерного ринку. І на цьому команда Ларрі Пейджа і Сергія Бріна явно зупинятися не збирається.

Огляд нового браузера Yandex

1 жовтня 2012 року на конференції Yet Another Conference 2012 був представлений новий браузер Yandex (він же Яндекс.браузер), розроблений однойменним російським інтернет-гігантом. Вашій увазі пропонується невеликий огляд новинки.

Справедливості заради відразу відзначимо, що це не перший продукт такого роду, який випустив Яндекс. У різний час на сайті компанії були доступні такі браузери:

«Хром». По суті являв собою Google Chrome в чистому вигляді, але з попередньо встановленими розширеннями від Яндекса.

«Яндекс.Інтернет». Браузер на базі проекту Chromium (аналог Google Chrome, але без прив’язки до сервісів Google) з більш тісною інтеграцією з сервісами Яндекса.

Крім браузерів на базі WebKit (движок Chromium і Google Chrome) Яндекс також досить давно пропонує скачати зі свого сайту всі основні браузери, «допилине» під свої ж сервіси. Так, наприклад, спеціальна версія Opera поставляється з дуже зручною бічною панеллю. З неї можна отримати доступ до різноманітної інформації, що надається Яндексом (новини, фотографії, карти і т.п.).

І ось, восени 2012 р Яндекс представляє новий браузер.

Чим же він вигідно відрізняється від попередніх розробок самої компанії і від конкурентів?

Качаємо браузер з офіційного сайту, запускаємо інсталяційний файл. В процесі установки 99% користувачів буде запропонована приємна дрібниця – імпорт всіх налаштувань, закладок і паролів в новий браузер. Ідея не нова, все це вже давно реалізовано у конкурентів. Я, наприклад, використовую в якості основного браузера Google Chrome. А оскільки браузери побудовані на одному двигуні і розширення від Гуглівского браузера повинні працювати і в новачку (про це трохи нижче), то технічно можливе 100% перенесення всіх параметрів в Yandex. За фактом закладки та паролі імпортувалися повністю, а ось розширення виявилися незайманими. Як з’ясувалося через 5 хвилин роботи з Yandex, російські розробники, очевидно, вирішили не інтегрувати своє дітище з «Галереєю аддонів Google Chrome». Ніде в інтерфейсі немає ні натяку на те, що підтримуються розширення. Це автоматично відштовхне від новачка частину потенційних користувачів, які звикли до аддонів. Найбільш очевидний приклад – надбудови для блокування реклами на веб-сторінках. Втім, нічого не заважає просто зайти в ту саму галерею аддонів вручну, просто ввівши URL в адресний рядок. І далі встановити всі ті ж розширення, до яких ви звикли при використанні Chrome.

Що стосується інтерфейсу, він в цілому, звичайно, дуже схожий на Chromium. Одним словом, такий же мінімалістичний, з улюбленим всіма універсальним вікном пошуку. Але варто звернути увагу і на цілком очевидні фішки, які спливають відразу після початку використання програми. В очі відразу ж впадає ніде раніше не бачений спосіб відображення інформації в адресному рядку. Користувач бачить доменне ім’я сайту до першого слеша, а потім не набір букв-цифр або, в кращому випадку, ЛЗУ, а просто назву сторінки, взяте з тега TITLE. URL відновлюється при одиночному натисканні мишкою по адресному рядку. Оригінально? Цілком. Такого ми ще точно не бачили. Незвично, проте через деякий час розумієш, що в цьому щось є. Через наявність заголовка сторінки в адресному рядку відразу ж напрошується думка про те, що тут виникає дублювання інформації. У заголовку вкладки, адже все той же TITLE сидить. Відразу ж з’являється поле для маневру: заголовок вкладки можна використовувати як-то більш хитро. Цікаво, розробники Яндекса теж так думають?

При кожному відкритті нової вкладки спливає ще одне нововведення – так зване «Табло». Воно по суті дуже схоже на сторінку зі скринами сайтів, що найбільш часто переглядаються в Google Chrome. Але відмінності теж істотні:

Треба сказати, що поява табло на пів-екрану кожен раз, коли відкриваєш нову вкладку, трохи дратує. У Google Chrome адже по суті те ж саме, але там це основна функція сторінки нової вкладки – чітко зрозуміло, що до чого. Тут же табло виїжджає як якась допоміжна функція, що висить над порожньою сторінкою. Відразу ж виникає бажання закрити цю штуку. За вечір так і не зміг звикнути.

І наостанок ще кілька коментарів в режимі бліц:

Що маємо в сухому залишку? Цікаву фічу побачив тільки одну – це відображення заголовка сторінки в адресному рядку. І то таке рішення може сподобатися далеко не всім. У всьому іншому вийшов черговий клон Google Chrome, причому з парою-трійкою ще явно сирих і не додуманих до кінця функцій. Побічно це підтверджує і сам Яндекс, представники якого заявили, що браузер все ще знаходиться на стадії розробки. І було необхідно в якийсь момент зробити паузу і представити громадськості результати своєї праці. Серед заявлених на найближче майбутнє функцій найбільший інтерес викликає функція Turbo, відома користувачам Opera. C розробниками норвезького браузера зараз якраз ведуться переговори про інтеграцію Turbo в браузер Яндекса.

Таким чином, ймовірність скільки-небудь значного зростання популярності Yandex представляється на даний момент вельми сумнівним. Пояснюється це все ще більшим рівнем вогкості нового браузера. Але будемо чекати приємних сюрпризів від розробників. Благо команда Яндекса вміє приємно дивувати своїх прихильників.

Автор: Олександр Кащавцев