Паритет купівельної спроможності валюти: поняття, принципи розрахунку

У міжнародній практиці до розрахунку паритету купівельної спроможності валюти застосовується “споживчий кошик” – набір товарів та послуг, затребуваних покупцем.

Формуючи “кошик”, аналітики звертають увагу на кілька специфічних факторів, у тому числі на особливості споживання у різних державах. Крім того, необхідно вибирати ціни на основі однакових принципів, а якість продукції від різних виробників має бути порівнянною. Розрахунки будуть правильні лише в тому випадку, коли ці вимоги будуть дотримані.

До складу “споживчого кошика” входять соціальне обслуговування, споживчі послуги та товари, фінансування будівельних робіт та купівля різноманітного обладнання. “Кошик” використовується з 1970-х років; до цього співвідношення купівельної спроможності грошових одиниць залежало від вартості золота – існував так званий золотий паритет. Нині паритет купівельної спроможності валют визначається кількістю товару, яку можна обміняти на одиницю валюти.

Принцип валютного паритету

Обмінний курс валют залежить від купівельної спроможності грошових одиниць. Порівняння валют відбувається за рахунок вартості “споживчого кошика”, вираженого в тій чи іншій національній грошовій одиниці. Співвідношення валют – і є обмінний курс, використовуваний при конвертації грошових одиниць. Однак обмінний курс іноді відрізняється від вартості “споживчих кошиків”, причому різниця в деяких випадках стає значною.

Зміна курсу обумовлена ​​зростанням або зменшенням цін на товари зі “споживчого кошика”. Така ситуація спостерігається на вільному ринку, тоді як відхилення від принципів вільної ринкової торгівлі призводить до відхилень обмінного курсу. З огляду на це, дотримання паритету купівельної спроможності валюти перебуває у основі обмінного курсу, хоча зумовлює його лише частково.

Наївно вважати, що зростання вартості товару в одній із країн миттєво тягне за собою зміни обмінного курсу: на практиці теорія співвідношення купівельної спроможності грошових одиниць ігнорує безліч факторів.

Набагато краще метод “споживчого кошика” зарекомендував себе для оцінювання рівня життя у державі. На основі отриманих даних уряд чи міжнародні організації приступають до розробки програм соціального розвитку.