Інтерв’ю як жанр журналістики, а тепер і контент-маркетингу

Інтерв’ю – це літературне викладення бесіди журналіста з людиною, думки, коментарі або пояснення якої з певних актуальних питань життя мають суспільний інтерес. Це спільна творчість журналіста і людини, що дає інформацію.

Існують інтерв’ю-діалог – розмова з однією людиною за схемою «питання-відповідь» і інтерв’ю-монолог – журналіст ставить питання, задає тему, а співрозмовник розповідає. Завдання журналіста тут передати розповідь максимально точно, зі збереженням особливостей мови того, хто дає інтерв’ю.

Якість і характер питань інтерв’ю залежить від теми бесіди. Деякі з питань виникають в ході бесіди, але основні слід підготувати заздалегідь, з урахуванням того, що саме цікавить суспільство. Мистецтво журналіста направляти бесіду в русло проблеми, що цікавить його.

Питання повинні бути:

• короткими, лаконічними,
• чіткими,
• “відкритими”, тобто формулюватися так, щоб співрозмовник не мав можливості відповісти «так» або «ні».

Відповіді повинні бути:

• розгорнутими,
• обгрунтованими.

Інтерв’ю можуть бути як індивідуальними, так і колективними, коли відразу кілька людей висловлюють свою думку з приводу порушених питань.

В ході бесіди журналіст уточнює окремі моменти, задає питання, стежить за тим, щоб розмова йшла в потрібному напрямку. Просить докладніше висловитися з приводу питань, що представляють найбільший інтерес. Тобто журналіст прагне, щоб бесіда була змістовною і цікавою для обох.

Якщо людині нічого сказати, починати розмову не варто. І якщо журналіст не підготовлений, не знає про що буде йти мова, не вміє формулювати питання так, щоб зацікавити співрозмовника, не вміє бути невимушеним, відвертим, то інтерв’ю не вийде змістовним і цікавим.

Інтерв’ю друкується в ЗМІ з різними цілями:

Дуже важливо для журналіста точно викласти запис інтерв’ю, щоб уникнути перекручень, помилок, неточностей. Можна узгодити матеріал зі співрозмовником після його обробки. Переносьте інтерв’ю на папір не відкладаючи, поки його подробиці зберігаються в пам’яті.

У чому полягає мистецтво інтерв’ю?

Початкова стадія бесіди

Вступ має бути коротким (без зайвої наполегливості) журналіст повинен

Все це потрібно продумати заздалегідь і побудувати свою промову так, щоб викликати у співрозмовника інтерес до сказаного, бажання співпрацювати. Потрібно звернути увагу на формулювання питань. Вони повинні бути зрозумілі співрозмовнику. Добре, якщо перші питання покажуть компетентність журналіста, його підготовленість до інтерв’ю. Коли співрозмовник відчуває, що журналіст знає справу, готувався до розмови, у інтерв’юйованого з’являється більш серйозне ставлення до журналіста. Співрозмовник охоче ділиться своїми думками, проблемами.

ВАЖЛИВО: Перші питання повинні бути цікавими, втягувати співрозмовника в розмову.

Темп бесіди

Темп бесіди залежить від характеру обговорюваних питань, властивостей особистості співрозмовника, часу, який мають його учасники і т.д. Ні в якому разі не можна квапити співрозмовника, тому що це може викликати не бажану реакцію: роздратування, збентеження, прагнення скоріше закінчити розмову. Якщо людина, у якої беруть інтерв’ю відхилилася від теми, а журналіст не має часу, можна коректно, тактовно, з допомогою додаткових питань направити бесіду в потрібне русло. Особливу чуйність і делікатність потрібно проявляти в особистісному інтерв’ю, де необережним словом, невпопад зробленим зауваженням можна зруйнувати контакт.

У чому полягає мистецтво бесіди?

1. Істинний журналіст повинен йти до співрозмовника, по-перше, з думкою, а, по-друге, – за думкою.
2. Щоб бесіда була плідною, співрозмовник як мінімум повинен бути в ній зацікавлений.
3. Сам журналіст як особистість повинен бути цікавий співрозмовнику.

Поради по мистецтву інтерв’ю

1. Не ставте злих, провокаційних питань.
2. Давайте співрозмовнику можливість висловитися, не перебивайте його.
3. Використовуйте мовчання на свою користь.
4. Повторюйте своє питання. Якщо на Ваше питання не дано відповіді, повторіть його в дещо зміненому вигляді.

Заповіді інтерв’юера

Перевірка відомостей отриманих в ході інтерв’ю

Інтерв’ю має подвійну суб’єктивність: джерела інформації і журналіста, що сприймає інформацію. Співрозмовник може викладати події з його точки зору правдиво, а може свідомо давати невірну інформацію. Не можна цілком покладатися на його відомості, тому що людська пам’ять має властивість зберігати одну інформацію і втрачати іншу. Не дарма журналісти кажуть: «Бреше, як очевидець».

Відомості, отримані в ході інтерв’ю, залежать від індивідуальних властивостей пам’яті співрозмовника, стану його здоров’я взагалі і в момент події, від його компетентності, від ситуації бесіди, його ставлення до кореспондента, від уміння журналіста розмовляти і т.д.

Контроль відомостей в процесі інтерв’ю може бути:

• зовнішнім – будується на зіставленні фактів, які повідомляються співрозмовником з даними, здобутими з інших джерел,
• внутрішнім – заснованим на зіставленні висловлювань співрозмовника з його ж словами.

Прийоми контролю за достовірністю інформації

5 типів інтерв’ю

1. Ток-шоу – теле- або радіоінтерв’ю, загальне або індивідуальне з обов’язковою участю глядачів в студії або за допомогою телефонних дзвінків. Ток-шоу можуть бути суспільно-політичними, пізнавальними, розважальними.

2. Прес-конференція. Колективне інтерв’ю, в якому беруть участь одночасно журналісти багатьох ЗМІ, які задають питання на різні теми одному або кільком відомим людям (політикам, спортсменам, шоу-менам). Як правило, прес-конференції організовуються з ініціативи сторони, яка зацікавлена ​​в тому, щоб про неї побільше дізналася громадськість. Кожен журналіст готує на прес-конференцію цікаві питання, представляючи своє ЗМІ, але він може в підготовці матеріалу використовувати відповіді на питання інших журналістів. Тобто прес-конференція – колективна праця різних ЗМІ.

3. Брифінг – різновид прес-конференції. Як правило, на них журналісти не ставлять питання, а отримують інформацію з будь-якої важливої ​​проблеми від особи чи осіб, які створили брифінг. Він проводиться з метою швидко оповістити максимальну кількість ЗМІ, щоб ті в свою чергу донесли інформацію до громадськості.

4. Круглий стіл – колективне інтерв’ю, в якому журналіст виступає як організатор ( «диригент»). Він запрошує до студії або редакції людей, які можуть висвітлити якусь проблему з різних сторін, мають різні точки зору на одне і теж питання. Журналіст по черзі дає їм слово, стежить за коректністю висловів, задає запитання.

5. Бліц-опитування – колективне інтерв’ю, яке передбачає опитування людей різного віку, професій на вулиці або по телефону. Як правило, питання складаються короткі, запитальник складається не більше ніж з 3 питань, які формулюються однаково для всіх відповідальних. Проводиться з метою з’ясування точки зору різних верств населення з актуальних питань життя суспільства.